Лубни за три години (початок)

Лубни – місто старовинне, але досить компактне. Його центральну частину, з найбільшою щільністю різних історичних та архітектурних пам’яток, мені вдалося обійти всього за три години, що вилилося у сотню фотографій найцікавіших з них. На мапі міста, сфотографованій у центральному парку, нитка мого маршруту починається від залізничного вокзалу і, зробивши коло проти годинникової стрілки, повертається до нього.

Карта Лубен

Тож, почнімо віртуальну екскурсію містом. Перше, що потрапляє на очі приїжджому – це споруда залізничного вокзалу (1951р). Вона невеличка, але доволі приємна на вигляд.

Залізничний вокзал у Лубнах

З протилежного боку від колій до вокзалу примикає привокзальна площа з автобусною зупинкою та стоянкою таксі. Також тут можна побачити тепловоз з пасажирським вагоном, який використовують для навчання місцеві залізничники.

Тренувальний потяг

Обидва кінці продовгуватої привокзальної площі прикрашені фонтанами. Той, що біля самого вокзалу, в дії мені побачити не вдалося, зате протилежний ще здаля привертав увагу шумом струменів і запахом річкової води.

Фонтан біля вокзальної площі

Поперек площі пролягає автотраса, лівий край якої веде за місто у бік столиці, а правий – до центру. Вибираємо його і через кілька кварталів п’ятиповерхівок готуємося до перших вражень.

Когорту іменних пам’ятників відкриває Тарас Шевченко, а точніше гранітний паралелепіпед з барельєфом українського митця. «Великому кобзареві в день 150-річчя» — сповіщає лаконічний напис на плиті. Щоправда, що саме вказує на велич – незрозуміло, бо і паралелепіпед заледве два метри заввишки, і голова на барельєфі не більш, ніж у натуральний зріст, та й скверик з двома коротенькими алейками міг би вміститися в дворі однієї з сусідніх багатоповерхівок.

Монумент Тарасу Шевченку

До речі, щодо багатоповерхівок. Якщо не полінуватися і зазирнути у дворик до котроїсь з них, то можна побачити несподівані дитячі майданчики. Наприклад, з фрагментами фортечних мурів та веж.

Дитячий майданчик

А трохи далі вже справжній пам’ятник середньовіччу – углибині Ярмаркової площі стоїть на постаменті руський воїн з щитом та мечем. «Тисячоліттю заснування міста»! Це вам не абищо!

Памятний знак 1000-літтю Лубен

На самій Ярмарковій площі, між іншим, справді знаходиться ярмарок.

Лубенський ринок

Далі йдемо праворуч вулицею Ярослава Мудрого, лишаючи позаду девятиповерхівку з картинною галерею, і нарешті потрапляємо до кварталів міської забудови кінця позаминулого століття.

Стара міська забудова

Тут можна зустріти діючу пожежну частину з вежею.

Пожежна станція

Один з найстаріших будинків, що зберігся до нашого часу — споруда духовного училища 1885 року. За століття преметний профіль дещо змінився, але навчальна складова залишилася. Тепер це Лубенський фінансово–економічний коледж Полтавської державної аграрної академії.

Навчальний заклад

Навпроти — теперішній будинок госпіталю інвалідів ВВВ, споруджений за кілька років до початку самої війни (1938р.)

Лікарня

І, звісно, краєзнавчий музей.

Краєзнавчий музей

Трохи помилуємося стелою комсомольського парку і продовжимо з архітектурою.

Комсомольський парк

Ось вам культова споруда – Храм Різдва Пресвятої Богородиці (1899р).

Храм Різдва Пресвятої Богородиці

А от – справжня перлина! Нині тут школа, але навіть неозброєним оком видно, що це приміщення здатне вмістити щось більше, аніж навчальний заклад для дітей. Не даремно виникають асоціації з класичними університетськими містечками – колись у цих стінах насправді містився виш: у 1907 році споруду звели для єпархіального жіночого училища, якому після встановлення радянської влади прийшов на зміни педагогічний інститут!

Школа №10

Неподалік привертає увагу візерунчастими стінами дитяча лікарня, споруджена напередодні Першої Світової війни (1914р).

Дитяча лікарня

А поруч поважно розмістився колишній окружний суд (1910р), в стінах якого нині знаходиться районна адміністрація.

Районна адміністрація

Щоб перепочити від надміру забудови, пройдемося кількасот метрів спокійною вуличкою до пам’ятнику російському поету Олександру Пушкіну, звідки відкривається вид на широку долину Сули.

Монумент Олександру Пушкіну

Що ж, зупинимося для відпочинку на березі ріки.

Річка Сула

Продовження

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*